• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Літературне життя
• Письменники Прилуччини
• Вовк Віктор

Віктор Вовк

ВОВК Віктор Олександрович народився в с. Дернівці Баришівського району на Київщині 9 вересня 1939 року. Батьки були заможного роду, але щастя їм не посміхнулося, зате не обминуло розкуркулення. Коли йому було півроку, померла мати і маленький Вітя залишився напівсиротою. У дитинстві дуже хворів. Почалася війна, батька забрали на фронт, Вітя з братиком залишився з бабусею. Згодом на міні підірвався і братик. Батько дійшов до Берліна. У 1948 році Вітя вперше пішов до школи у дев’ять років. Тривала хвороба спричинила глухоту, багато слів Віктор розбирав по губах. Згодом бабуся разом із ним переїздить в Прилуки до меншої дочки. Сім класів закінчив у 10-тій школі, коли йому виповнилося 17 – пішов працювати на птахокомбінат. Його друг Федя добре грав на гармошці, він і відкрив йому новий світ – музичний, захоплюючий, незбагненний.

У 1959 році в Прилуках відкрилася музична школа і бабуся наполягла, щоб Віктор продовжив навчання там. Але слух почав слабнути. У 1959 році йому зробили операцію і він як на світ народився, почав чути. У 1962 році вступив до Чернігівського музичного училища, одержав диплом і за направленням пішов працювати в музичну школу рідного міста. Викладав сольфеджіо, вів уроки з класу акордеона, ділився знаннями музичної літератури. Найпершим своїм музичним твором Віктор Олександрович вважає вірш десятикласниці Зої Ласунової, що присвячується Юрію Гагаріну і був покладений на музику.

У 1975 році Віктор Олександрович закінчує заочно Київський державний інститут культури. Через десять років слух знову почав підводити, довелося брати на поміч слуховий апарат, але вогонь творення своєї музики ніколи у нього не згасав. Його пісні виконують талановиті самодіяльні співаки М. Литвиненко , С. Демченко, Г. Мойсеєва, і багато інших.

До свого ювілею у 1999 році видав книгу пісень на вірші прилуцьких поетів «Я беру свій баян», друга книга композитора – «Квітка папороті».

Одружений, має доньку Інну та сина Сергія. Син живе в Прилуках, донька в Києві. Потім композитор підносить прилучанам та людям, які цікавляться музикою, пісні на вірші українських поетів «Сузір’я» (2003), ліричні пісні на вірші Євгена Гущина «Не зникай, любове» (2004), збірку пісень «Тарасові стежки» (2004), пісні про війну на слова українських поетів «Пам’яте, вічною будь» (2005), пісенник на слова Євгена Гущина «Світи, моя зоре, світи» (2005).

Віктор Вовк відійшов за обрій життя у листопаді 2008 року в Прилуках. Він переборов усі труднощі, які піднесла йому доля, духом – боєць, а серцем, розумом, душею – людина, музикант, творець музики, композитор.

МОЛИТВА

Слова В. Забаштанського

Україно, молюся за тебе,

Як за матір гріховно-святу,

За блакить твого вічного неба

І за ниву твою золоту.

Україно, молюся за славу,

За твою непокору століть,

За столицю твою златоглаву,

Що по груди в тополях стоїть.

Україно, молюся за мову,

За божественну мову твою,

І за вроди твою калинову,

Від якої добрішим стаю.

Україно, молюся за пам'ять

Убієнних за волю синів

І за тих, що у душах запалять

Пломінь правди, щоб край заяснів.

Україно, лише в милосерді

Час єднання синів настає.

То нічого, що ми не безсмертні,

За безсмертя молюся твоє.

Отче наш, у Твоїм часоплині

Все минає - ридай, не ридай.

Прости, Боже, гріхи Україні

І надалі грішити не дай.

В. Забаштанський, муз. В. Вовк., Молитва // Володимир Забаштанський, Віктор Вовк. Пам’яте, вічною будь : пісні. – Прилуки : КП «Прилуцька міська друкарня», 2005. – С. 27.

Коментарi