Розмір шрифту:
A+
А
A-

Борислав Степанюк

СТЕПАНЮК Борисла́в Па́влович – український поет, перекладач з литовської та чуваської літератури, журналіст, лауреатом премій імені В. Сосюри, ім. М. Коцюбинського, ім. П. Тичини «Чуття єдиної родини» та ім. М Рильського.

Народився 16 липня 1923, в селі Канівщина в родині селянина. Закінчив Прилуцьку педагогічну школу в 1941 році. Учасник війни. Був бійцем-диверсантом, воював на Ленінградському і Волховському фронтах у сталінській армії. В одному з боїв тяжко поранений. Перебуваючи на лікуванні в Киргизстані, навчався в Киргизькому педінституті, друкувався в газеті «Иссык-кульская правда».
Нагороджений орденами «Отечественная война» 1-го та 2-го ст., медалями.
1944 повернувся в Україну і працював секретарем Яблунівського райкому ЛКСМУ (Чернігівщина). Після переїзду продовжує навчатися в Київському університеті.
Після закінчення університету довгий час працював у видавництві «Радянський письменник» (1947—1986): завідуючий редакцією поезії, заступником головного редактора видавництва «Радянський письменник», редактором щоквартальника «Поезія».
Помер 12 травня 2007 року в м. Київ.
Автор багатьох збірок і поем.

Поетичні збірки

· «Назустріч веснам» (1948)

· «Б'ють куранти» (1950)

· «Ровесниці» (1951)

· «З відкритим чолом» (1952)

· «Батьківське вогнище» (1955)

· «Ясна далечінь» (1956)

· «Чекаючи весілля» (1960)

· «Крізь сльози любові» (1962)

· «В польовому вінку» (1963)

· «Іменем сонця» (1966)

· «Доземний уклін» (1967)

· «Коса до пояса» (1968)

· «Журавлики-веселики» (1969)

· «Баладний лад» (1972)

· «Синьоокий мій липень» (1973)

· «П'ять пелюсток вогню» (1980)

· «Поетичний триптих» (1980)

· «Вибрані твори» у 2-х томах (1983)

· «Поезії» (1993)

· «Там, за Удаєм-рікою» (1993)

· «На грані часу» (1994)

· «Поеми вогню і болю» (1999)

· «Обпалена всіма вітрами» (2000)

· «В перебігу літ і доль»

· «На хвилях Дажбог-ріки»

· «І час воскрес» (2002)

· «Струни комузу». (Переклади, 2003)

Нагороди та пошанування

За плідну поетичну та перекладацьку роботу нагороджений Почесними Грамотами Президій Верховної Ради України, Киргизької РСР та Чуваської АРСР. Заслужений працівник культури УРСР, Киргизької РСР, Чуваської АРСР. Борислав Степанюк є лауреатом премій імені В. Сосюри та М. Коцюбинського.

За поему «Діалог Сеспеля з Україною», твори з книги «Уклін тобі, Киргизіє» та «Синьоокий мій липень», а також за популяризацію творів братніх літератур у перекладах удостоєний премії ім. Павла Тичини «Чуття єдиної родини» (1974) та М. Рильського (2004) "за високохудожні переклади найкращих зразків киргизької поезії, що увійшли до книги «Струни комуза» (Комуздун кылдары).

Одна з вулиць його рідного села носить ім'я Б. Степанюка. У журналі «Перець» №12 за 1983р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца , присвячений 60-річчю митця.^[1]

ПІДКОВА

Підкова – як прикмета із прикмет,

Затаєний праобраз щастя-долі…

Мій коню, мчи – хай брід, нехай замет

Чи острах перед привидом юдолі.

Навідліг б’є в обличчя вітровій,

Мов шабля, навсібіч лютує грива:

Із віку в вік мчимо, із бою в бій

Без каяття, хоч доля й нещаслива.

Підковосрібний місяць вирина,

Обронений на схилі дня з копита

Чи не коня Івана Богуна,