• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Літературне життя
• Письменники Прилуччини
• Марусич Роман

РОМАН МАРУСИЧ

Марусич Роман народився у місті Прилуки Чернігівської області, навчався у Прилуцькій ЗОШ №3, потім - на відділенні трудового навчання та креслення у Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі ім. І.Я. Франка й на історико-юридичному факультеті у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя.

Вчителював у школі у селі Дубовий Гай Прилуцького району, потім у Прилуцькій ЗОШ № 13. Викладав право у Прилуцькій бухгалтерській школі, працював у газеті «Відомості Чернігівщини». Автор віршів, прозових мініатюр і новел.

Твори Романа неодноразово були опубліковані на сторінках місцевих періодичних видань. У творчому доробку має дві видані збірки.

Ніч і моє Місто

Літній спекотний день закінчився гарячим вечором, а на зміну йому прийшла така ж нічна задуха. У домі вже всі спали, а мене мучило безсоння. Серце нестримно билося у грудях, не даючи змоги Морфеєві підійти до мого ліжка. Я лежав з закритими очима, рахував овець, але це не допомагало. Тоді вирішив вийти прогулятись.

Зоряне небо накривало місто коштовною ковдрою, а повний місяць все навколо заливав медовим сяйвом. Як шкода, що висотні будинки не давали змоги насолодитися мудрістю вічного небесного ока. Та є в моїх Прилуках місцина, де ніщо не завадить порозмовляти зі срібним нічним мандрівником.

Ось уже моє Рокитне залишилося позаду. За спиною зосталася й улюблена алея каштанів, що так казково цвіте навесні. Але зараз крони сумно похилили пожовкле від жаркого сонця листя. Схоже, що дерева першими зустрінуть осінь.

Тишу порушує лише звук моїх кроків і дзвінкий спів цвіркунів. Попереду, як портал в інший світ, у вогнях вокзальних ліхтарів вимальовується залізничний міст. Потяг з темними вікнами пронісся у невідому далечінь. У ньому теж усі спали. А ноги несли мене далі.

Біля заводу «Будмаш» зустрів компанію нічних гульвіс. Щоб не бути поміченим, відійшов у тінь. Молоді люди пройшли повз. Я чекав поки у темряві не стихли веселі чоловічі голоси і жіночий сміх. Лише тоді продовжив мандрівку.

На розі Переяславської, поряд з магазином «Меблі», зупинився на мить біля жасминового куща. Мені завжди подобався його п’янкий аромат. Та нині він, як і всі, готувався до осені. Далі мій шлях проліг попід природною аркою абрикосового дерева. Скільки разів я сідав відпочити у її прохолодній тіні! Скільки разів ховався під гіллям від сторонніх очей!

В одному з вікон багатоповерхівки навпроти горіло світло. Там, певно, теж когось мучило безсоння, а може, навпаки, пестило…

Театральна площа… Її помаранчеве світло манить до себе після реконструкції. Це одне з найулюбленіших місць прилучан, але в цю пізню годину навіть воно пустує. І лише Микола Яковченко з сумними очима вічно сидітиме тут зі своїм вірним Фан-Фаном. Я кивнув головою великому актору і на мить мені здалося, що він відповів. Та то лише за мить…

По Київській одне за одним кудись поспішали таксі. Шум їхніх двигунів порушував первозданність і магію ночі. Я перейшов вулицю до пам’ятника Шевченкові. Мене завжди вражала його посмішка. Здавалось, він знає все на світі, але мовчить, щоб люди дізнавалися самі. Може так і має бути?..

Ось уже вулиця Незалежності веде вниз до Удаю. Ще кілька хвилин – і я стою на містку. Під ним повільно котить свої води річка, а місяць у повній своїй красі дивиться на мене. Місячна доріжка, прокладена світилом на темному шовку Удаю, золотавим потічком вливається до мого серця. Місяць заспокоює, говорить що все буде добре. І я йому вірю…
Огорнутий бурштиновим світлом я раптом розумію, що вивело мене з квартири вночі. Моє місто кликало мене. Мої Прилуки хотіли показати свою справжню красу. І тепер я точно знаю, що ніколи їх не залишу.

Поряд проїжджає таксі. Я зупиняю машину помахом руки. Сидячи на передньому сидінні, прямую додому. Крізь відкрите вікно нічний вітерець грається моїм волоссям. Мені добре і надзвичайно спокійно. Мої очі напівзакриті. Душа зігріта лагідним теплом любові, бо до неї сьогодні ввійшли Ніч і моє Місто. Увійшли, щоб залишитися там назавжди…

Марусич Р., Ніч і моє Місто // Роман Марусич. Гра в життя : новели. – Прилуки: КП «Прилуцька міська друкарня», 2014. – С. 84.

Коментарi