Надія Мариноха-Стеценко

Надія Мариноха-Стеценко народилася 28 березня 1991 року у мальовничому селі Дубовий Гай, що на півдні Чернігівщини. З раннього дитинства почала писати вірші та прозові твори на різноманітну тематику. Мальовнича природа рідного краю, його багата історія і мелодійне українське слово надихали дівчину на нові звершення та літературні досягнення. Ще навчаючись в школі, друкувалась в міськрайонній газеті «Прилуччина», обласних газетах «Гарт», «Деснянська правда». В 11 класі вже була позаштатним кореспондентом газети «Прилуччина», про що отримала перший запис у трудовій книжці..

Очевидним є вибір професії Надії. За освітою вона журналіст. Студенткою вона вела програми «Ранкові смали» та «Велика перерва» на студентському радіо. Надія – дворазова дипломантка літературно-мистецької премії імені Любові Забашти «Квіт папороті». Молода літераторка впевнено отримала перемогу у номінаціях «Журналістика» (2010 р.) та «Поезія» (2016 р.). У 2015 році світ побачила її перша поетична книга «Таємниця твого Всесвіту». 2018 рік ознаменувався народженням прозової книги авторки «…на побачення з Долею».
Вірші Надії Маринохи-Стеценко надзвичайно глибокі і ніжні. Вони з легкістю проникають у свідомість читачів, надихаючи на роздуми про сенс життя та місце людини під сонцем.

Любов – головна тема творчості Надії Стеценко, вона у неї багатомірна, невичерпна у змісті, у відтінках, у словах і жестах. Нею вимірюється кожен людський вчинок, різниця між «Я» і «Ти».

ЗАПАХЛО ОСІННЮ В ПРИЛУКАХ

Запахло осінню в Прилуках,

Вже літо пише про розлуку,

Меди достигли на квітках

І небо в зорях, як в шовках.

Запахло осінню в Прилуках,

Не хочу чути про розлуку,

Не хочу втрачене кохання

Ділити з літом, як останнє.

Запахло осінню в Прилуках –

Не буде в нас іще розлуки,

Ще сотні втрачених побочень

Набудуть скоро нових значень.

Мариноха-Стеценко Н., Запахло осінню в Прилуках // Надія Мариноха-Стеценко. Таємниця твого Всесвіту : вірші. – Чернігів : Видавництво «Десна Поліграф», 2015. – С. 47.

АРИТМІЯ КРАЇНИ

Аритмія в країні

Біля серця – печатка,

І глухі світу стіни

До кінця і початку.

Біля серця – тризуб,

Як броня від удару.

Ти казав – це наш друг:

Помилявся і марив.

Розумієш багато –

Все ілюзія гри,

Де війну розпочато,

Ми свободу знайшли.

Парадокс парадоксів:

Скільки ж треба віків,

Щоб свою незалежність

Вберегти ти зумів?..

Мариноха-Стеценко Н., Аритмія країни // Надія Мариноха-Стеценко. Таємниця твого Всесвіту : вірші. – Чернігів : Видавництво «Десна Поліграф», 2015. – С. 31.

Кiлькiсть переглядiв: 104

Коментарi