• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Літературне життя
• Письменники Прилуччини
• Чорновус (Ткаченко) Микола

МИКОЛА ЧОРНОВУС

Микола Никифорович Ткаченко (Чорновус) народився 12 лютого 1948 у селі Павлівщина Гребінківського району. У сусідніх Лазірках закінчив школу. Та перш ніж переступити поріг Київського державного університету студентом факультету журналістики, працював робітником, служив у армії. Після служби в армії здобув фах журналіста в Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка.

У 1976 році разом із дружиною і донечкою приїхав на Чернігівщину — до Прилук. 25 років присвятив роботі у міськрайонній газеті «Правда Прилуччини», подолавши усі щаблі професійного росту — від кореспондента до редактора. Він жив Україною і не уявляв свого життя без рідної землі. Щоденна філігранна праця над словом подарувала нам змогу доторкнутися до геніальних думок цієї непересічної особистості.

2002 року Миколу Никифоровича прийнято до Національної спілки письменників України. Одна за одною виходять у світ поетичні збірки «Спілих вишень тепло», «В обіймах саду», «На межі протиріч».

11 вересня 2006 року після тяжкої хвороби обірвалася земна дорога поета. Остання збірка Миколи Ткаченка (Чорновуса) «Благослови моє ім’я» вийшла вже по його смерті. Поезії Миколи Никифоровича хвилюють відвертістю та правдивістю. Збірку віршів Миколи Ткаченка спорядила у світ дружина поета Ніна Ткаченко, згодом було видано книгу спогадів про чоловіка – «З вереснем віч-на-віч».

Як поетичний заповіт нащадкам сяють його рядки: «Межа — на те вона й межа: там — доля і недоля. Не проросте на ній іржа, бо нам ще світить воля!». І як побажання всім нам: «Хай буде Вам в усьому поміч Божа, хай буде в радість творчість для людей...»

НА МЕЖІ ПРОТИРІЧ

Життя і смерть. Колиска й домовина.

А поміж ними – років течія…

І не лише моя у тім провина,

Що сутність наша стане нічия.

Щось збудеться, забудеться, минеться,

Зітреться з гребеня вчорашній снів.

Сьогодні ж ранок сонячно сміється,

Щоб відпливти у затінок віків.

Куди б не йшов і де б не зупинився,

Всьому початок є і є кінець.

Ось день новий, що в муках народився,

Уже згаса, як стоптаний чебрець.

І буде вечір колихать фіранку,

І буде ніч радіти й помирать,

Бо зійде сонце в золотім серпанку,

Щоб темряву, як меч, перекувати.

Життя і смерть. Колиска й домовина.

А поміж ними – років течія.

І слава Богу – не моя провина,

Що сутність наша стане нічия.

Ткаченко (Чорновус) М., На межі протиріч // Микола Ткаченко (Чорновус). Сонце сходить для тебе : вірші. – Чернігів: Видавець Лозовий В.М., 2013. – С. 42.

Коментарi