/Files/images/IMG_4396.JPG

Читачі бібліотеки Терех Богдана та Хоружа Тетяна створили в бібліотеці буктрейлер "Олівець - малювець" за віршем Наталії Забіли. Його можна передивитися на Ютубі за адресою: http://yourte be/XNoQTYlhTkk.

/Files/images/58118.jpg

Світлана Владиславівна Коробова - Пивоварова народилась в Прилуках Чернігівської області. Закінчила середню школу № 9, Прилуцьке педучилище, Ніжинський педагогічний інститут (вчитель російської мови та літератури). 25 років пропрацювала в школі № 1. В 2009 році вийшла перша збірка віршів "Моя душа жива и безразмерна..."

У 2011 році побачили світ нові книги поезій "А я бы выбрала любовь...", "Синеглазое счастье", "Забвенья нет", "Я чую твій голос", вірші та загадки для дітей "Чарівний мішок", "Пахне літо", "Метелик-хвалько", у 2012 році книжечка для школярів "Свіжі перли" та "По другую сторону от Бога", "Симфонія життя". Також вірші Світлани Владиславівни увійшли до збірок, виданих в Росії. Чимало своїх творів вона розміщує на літературному порталі "Стихи. ру", журі якого номінувало її поезії на премію "Поэт года 2012".

Світлана Владиславівна – постійна відвідувачка дитячої книгозбірні та завжди бажана гостя літературної світлиці.

Бібліотеці – 90!

Прилуцькій дитячій бібліотеці присвячую

Бібліотеці – 90!

Найстарша зі своїх сестер,

І найстаріша – скажем просто,

І наймудріша – відтепер!

Міська дитяча у Прилуках

Збира до книги школярів,

Читач бере видання в руки:

Приємно – скільки кольорів!

А скільки мудрості у слові!

Ліризму в сонячних рядках!

В дітей повзуть угору брови,

Бо диво справжнє у руках.

Бібліотекар завжди поряд,

Він чарівник у світі книг.

Дитячі очі, наче зорі,

Блищить захоплення у них.

І я скажу про це серйозно:

Є слово, що єднає нас.

Бібліотеці – 90!

Та світло книг іде крізь час.

Библиотеке – 90!

Прилукской детской библиотеке посвящаю

Библиотеке – 90!

А это значит, что мудра.

Она – прекрасный, светлый остров,

Живущий радостью пера.

Ребят прилукских собирает

В мир необычной красоты.

Кто любит слово и читает,

Тот воплощает все мечты.

Библиотекарь всегда рядом,

Волшебник среди тысяч книг,

Встречает он счастливым взглядом

Всегда читателей своих.

Поможет, с радостью подскажет,

Улыбкой просто наградит,

Уют в библиотеке нашей

На каждой полочке сидит.

Лета проходят, зимы, вёсны…

А слово блещет, как всегда!

Библиотеке – 90!

Свет книг струится сквозь года.


/Files/images/IMG_2949.JPGЗнайомтесь: студент ІІ курсу Прилуцького медичного училища Арсен Погосов. "Лабрадор Ден" - перша проба пера автора.

Детектив Лабрадор Ден

Історія, яку я, Погосов Арсен зараз розповім, трапилася у місті Лондоні з 19 по 20 березня 1950 року на вулиці Карл Лінберх стріт.

Лабрадор Ден закінчував свій сніданок і збирався пройтися парком, аж раптом до нього завітав командир Лондонської поліції Бульдог Чарльз.

- Дене, у мене є одна проблема…

- Яка проблема?

- Сьогодні о 5:30 ранку була викрадена перлина із королівського палацу!

- Що? Яка перлина?

- Та, що на короні Віктора ІІ!

- Розповідай чіткіше і в деталях.

- Коли я йшов до королеви Єлизавети із проханням посилити нічну варту, то вирішив пройтися королівською ювелірною і замітив, що на короні Віктора ІІ не вистачає перлини!

- Зачекай! А чому ти вирішив, що її вкрали о 5:30 ранку сьогодні?

- Не забувай, Дене, я виходжу на роботу о 5:20 і доходжу за 10 хвилин.

- Тоді ходімо до палацу шукати уліки.

Щойно вони вийшли, як почав накрапати дощ і змусив друзів йти повільніше. Дорогою їм зустрівся учитель Лондонської школи №7 Іщейка Джон.

- Доброго дня, пане Чарльзе та містер Дене!

- Доброго дня, пане Джон! – привіталися друзі.

- Мабуть, не такий він і добрий! – спробував пожартувати Джон, дивлячись на стурбовані обличчя давніх знайомих.

- Можна і так сказати, - відповів Ден.

- А не запізно Ви йдете до школи? – запитав Чарльз.

- Містере Чарльз, я дивуюся, як Ви можете плутатися у днях!

- А який сьогодні день? – знову спитав Чарльз.

- Сьогодні ж субота, Чарльзе, - відповів йому Ден.

- А куди Ви прямуєте? – поцікавився Джон.

- Ми йдемо до королівського палацу! – відповів Чарльз.

- Ну, не буду Вас затримувати, панове, - сказав Джон і друзі ввічливо розкланялися, як це прийнято в Лондонському товаристві.

Коли вони майже дійшли до палацу, то почули, що Біг Бен боєм старовинного годинника сповіщає городян про те, що настала 9-та година.

- Гей, Чарльзе, подивися на мій годинник!

- Ну, 8:30. А що?

- А зараз подивися на мій годинник ще раз і на Біг Бен.

- Не розумію, 8:30 і 9:00?

- А я тобі про що? Отже, перлину поцупили не о 5:30, а рівно о 6:00! Тобто, я вийшов у 6:15 і прийшов о 6:25 на роботу.

- Авжеж.

- Чарльзе, а ти часом не знаєш, хто слідить за Біг Беном?

- Звісно ж знаю. Це Пудель Френк.

- Тоді ходімо до нього!

Коли, нарешті, вони прийшли до управляючого механізмами старовинного годинника, то знайшли Френка, який лежав на підлозі з опрокинутим келихом вина. В його руці був затиснутий папірець. Розгорнув записку, друзі змогли прочитати: «Дорогий Дене! Не раджу тобі розкривати це діло. Якщо хочеш жити, то не роби більш нічого, щоб розкрити цю крадіжку. P.S. І ще одне: якщо ти хочеш, щоб твоя кохана Болонка Саманта жила ще довго, то приходь завтра на вулицю Герцога Бекінгема о 10:00 вечора. Анонімний відправник».

- Чарльзе!

- Що, Дене?

- Я спіймаю цього негідника, приклею до стіни і заставлю з’їсти сотню пудингів твоєї дружини Марти!

- Ти хочеш сказати, що пудинги Марти несмачні?!

- Та ти що! Я обожнюю пудинги Марти, але вона їх робить дуже смачними, неможливо не спокуситися і зупинитися, і я ….

- Що ти?

- Роблю ще одну дірку в ремені…

- Ух!...Ну ти мене й насмішив. Так, що ж будемо робити далі?

- Шукати уліки, звичайно.

Вони шукали уліки вже цілу годину, але знайшли тільки обручку з написом «Бути першим». Але ця знахідка ні на шаг не наблизила друзів до розгадки. Аж от Біг Бен почав бити 10 годину.

- Ну що, Дене, знайшов щось?

- Крім обручки я знайшов пляшечку з-під ліків з написом «Наркоз». Я упевнено можу сказати, що Френка приспали не випадково.

- Що ти цим хочеш сказати?

- Те, що в Лондоні тільки п’ять собак займаються хімією.

- І хто це?

- Чіхуа-Хуа Дольф, Боксер Білл, Вовкодав Рекс, Пекінес Карл та Вівчарка Оден.

- Тобто, один з них приспав Френка, взяв у заложниці твою кохану Болонку Саманту і поцупив перлину з корони Віктора ІІ?

- Так!

- Ну, нам не залишається іншого виходу, як обійти всіх по черзі. Спробуємо вижати сік правди з підозрюваних!

Цього дня їм не вдалося обійти всіх підозрюваних. Коли годинник пробив 23:00, друзі вирішили відкласти розслідування до ранку і відправилися по домівкам.

Ден повільно йшов вулицею, намагаючись знов і знов проаналізувати знахідки та скласти план дій на наступний день. Раптом йому здалося, що невідомий джентльмен, зовні схожий на головного королівського охоронця Боксера Білла, невідступно переслідує його. Ден зробив вигляд, що не помітив «хвоста» і почав водити по колу, аж поки знов не опинився біля Біг Бена.

- Ну що, подивимось, нарешті, один одному в очі? – запитав Ден.

- Давай, набридло вже ходити по колу.

- Що, не захотів служити королеві Єлизаветі?

- Все набагато простіше. Хотів лише помститися тобі за те, що ти відібрав у мене кохану Сем!

- І це все?

- Ні. Згадай мого батька, Боксера Макса, якого ти засадив за грати.

- Доведеться й тобі переселитися до нього.

- Спочатку отримай кулю в лоба!

Тільки тут Ден замітив револьвер в руках Білла.Він зробив кілька кроків назад до телефонної будки і став тремтячими пальцями набирати номер Чарльза.

- Чарльзе! На мене напали! – волав несамовито Ден.

- Бог мій, Дене, чому тобі не спиться?

- Тому, що на мене НА-ПА-ЛИ!!!

- Да чую, чую. Зараз виходжу.

В цей момент Білл вистрелив і поцілив прямісінько в телефон в руках Дена…

Далі події розгорталися з блискавичною швидкістю. Не встиг Білл розрядити обойму в Дена, який марно намагався знайти захист в телефонній будці, як наче з-під землі з’явився Чарльз, обеззброїв нападника і закував його в кайданки.

Два тижні Чарльз і Ден шукали Саманту, але це вже окрема розповідь. Перлина була знайдена і повернута королівській родині. Ден і Саманта одружились. Чарльз отримав підвищення до Майора, а Білл сидітиме ще 10 років.

Але, здається, на друзів чекають нові пригоди…

Мрії сучасного читача 2016:

Малащенко Мілана
ЗОШ №2 3клас

Читаю я вже давно і тому я частий гість бібліотеки.

У майбутньому я б хотіла мати свою власну бібліотеку. В ній будуть книги різні: казки, оповідання, пригодницькі історії, книги про природу. А ще я хочу співати на великій сцені, тому що я хочу стати відомою артисткою.

Панасенко Даша
Гімназія №5 3 клас

Я дуже люблю читати. Коли я була зовсім маленька, мені читали батьки та бабуся. Але згодом я сама навчилася читати і почала читати багато книжок. Це було так цікаво! Люблю читати фантастичні казки та книги про природу. З радістю відвідую бібліотеку для дітей де можна взяти книгу на любий смак.

Я мрію про те, щоб сучасні письменники писали для дітей більше фантастичних історій, а бібліотеки мали багато нових книг.

Мені здається, що наш світ схожий на велику книгу і мені хочеться її прочитати.

Корнійко Максим
ЗОШ №9 4-б клас

Сьогодні в бібліотеці можна взяти книгу на любий смак. Але, нажаль, читаючих дітей з кожним роком все меншає. Мої ровесники більше часу проводять за комп’ютером. Але, на мою думку, читати книги набагато цікавіше. З героями книги ти ніби сам проникаєш в таємничі історії і небачені країни.

Без читання людина повноцінно не розвивається. Тому потрібно читати якомога більше різної літератури, особливо історичні романи та книги сучасних авторів.

Цевков Богдан, 9 рокiв
ЗОШ №9 4-Б клас

У кожної людини є свої мрiї.

Я, наприклад, мрiю про те, щоб у будь-якiй бiблiотецi було не мiльйон, не мiльярд, а безкiнечнiсть книжок. Тодi кожен буде вибирати на свiй смак.

Ще я хочу, щоб бiблiотека стала бiльш важливою в життi кожної дитини, адже книги допомагають краще пiзнати себе та навколишнiй свiт. Для цього, на мою думку, треба створити спецiальну електронну машину, яка оглядатиме читача й радитиме, яку книжку йому краще взяти.

Я захоплююся творами таких письменникiв, як Всеволод Нестайко, Сергiй Гридiн, Зiрка Мензатюк, Джоан Роулiнг. Якщо я бачу на поличцi цi iмена, переконаний: буде цiкаво. Тому найбiльше мрiю, щоб видатнi автори дитячих книжок нiколи не вмирали, а продовжували дарувати радiсть своїм читачам.

Я знаю: мої мрiї важко здiйснити, але я дуже хочу, щоб вони збулися.

Кiлькiсть переглядiв: 1

Коментарi