Чародій сміху - Остап Вишня

2020-11-12

Неймовірний талант і неймовірна людина. У постаті Остапа Вишні поєдналися внутрішня доброта і відчайдушність, патріотизм і співпережиття, ніжність і трагізм. Він пережив заслання і переслідування, смерть дружини і нерозуміння сина. Він усміхався і залишався вірним — собі, рідним і державі!

На одному з хуторів біля села Грунь Зіньківського повіту Полтавської губернії в листопаді 1889 у великій родині народився Павло Губенко, у батьків було 17 дітей.

Незважаючи на велику кількість дітей в сім’ї, кожен з них отримав гідну освіту. Відомими стали лише двоє дітей, яких природа нагородила письменницьким талантом.

Гумористичний хист у нього був від мами Параски. Вона добре співала, була дотепною та сипала жартами-примовками.

Чому він обрав саме такий псевдонім? Кажуть, він просто дуже любив вишні. Вишня був переконаний, що сміх має здатність зцілювати організм від недуг. Сам же він прожив недовго – 66 років. Далися взнаки стреси: розстріл брата, також письменника – гумориста Василя Чечвянського, арешт і ув’язнення на 10 років ще одного брата – Павла, та й самого Остапа Вишню ще в 1933 році запроторили до ГУЛАГу і звільнили аж в 1943 році.

Також письменника називають дуже хорошим другом. Відомо, що у 1931 році, після арешту Максима Рильського, не боячись накликати на себе гнів з боку НКВС, Вишня кинувся на допомогу родині поета, поїхав до Києва з Харкова. Після звільнення Рильського з ув’язнення Вишня просто забрав друга до себе додому на кілька тижнів для відпочинку.

Остап Вишня зі своїм підірваним таборами здоров’ям не тільки не боявся смерті, а насміхався над нею. У 1949 році у подячних листівках друзям, які привітали його із шістдесятиріччям, закінчив текст так: «Забігайте на похорон!».

Помер письменник у віці 66 років, у вересні 1956 року.

/Files/images/2020_r/W3.png/Files/images/2020_r/W1.jpg/Files/images/2020_r/W2.jpg/Files/images/2020_r/W4.jpg/Files/images/2020_r/W5.jpg
Кiлькiсть переглядiв: 13

Коментарi