ЗИМА, ЗИМОНЬКА, ЗИМА

Світлана Коробова

Випав сніг

У дворі сніжку багато,

Для дітей – це справжнє свято,

Сніжки й баба снігова –

Це забава не нова.

Як скучаємо всі ми

За розвагами зими!

Влучно б’ють малі стрільці –

Сніжні кульки у руці.

Баба снігова звелась,

Вища, ніж наш дід Тарас,

Щічки в неї аж горять,

Очка чорнії блищать.

Червоненький довгий ніс –

Це морквинку Стас приніс,

Діти трудяться завзято,

Випав сніг – найкраще свято.

Коробова С. Випав сніг /Світлана Коробова //Метелик-хвалько. – Ніжин: Видавець Лисенко М.М., 2011. – С. 22.

Ніна Полив’яна

Снігова баба

Випав сніг. – То не пороша!

Справжнє свято дітворі.

Баба снігова хороша

Вже красується в дворі.

Очі – чорні дві вуглинки.

Шапка – давній драний таз.

Ніс – із довгої морквинки:

Гарна баба – вищий клас!

Ще потрібна хворостинка

В руку бабі сніговій…

Снігурець клює морквинку!

- Бабин ніс клювати не смій

Полив’яна Н. Снігова баба: вірш /Ніна Полив’яна //Дмуть у дудку вітерці.- К.: Грета, 2007. - С.22

Світлана Коробова

У зимовому місті

У зимовому місті ранок,

Вітер в комір тепленький заліз,

І одна із його забаганок –

Перехожих жалити до сліз.

А мороз з ним у парі працює,

Тому холод такий – просто жах!

Коси білим мені домалює,

А деревам – красу на гілках.

Я іду, як у казці зимовій,

Поміж світлих фортець снігових,

Задивлюсь на хмарки кольорові –

Сходить сонце, сідає на них.

А назустріч мені із провулка

Веселенький дідусь вирина:

- Ох, яка ти сьогодні Снігурка,

Надзвичайна яка, чарівна!

І думки розлетілись, як сніжки,

І розтанули враз від тепла –

Перехожого щира усмішка

Шарму й блиску мені додала!

Коробова С. У зимовому місті: вірш /Світлана Коробова //Симфонія життя. - Прилуки: Прилуцька міська друкарня, 2012. - C.37.

Ніна Заболотна

Зимова казка

Зимова казка… Пролітає сніг.

Дерева приміряють білі шубки.

М’якенький килим впав мені до ніг,

Затріскотіли розпашілі грубки.

Скрип-скрип… Поглянь, і сані, і зима

Дорогу розбивають буйні коні,

Хурделиця пасе свої стада,

Тримаючи весь грудень у полоні.

Заболотна Н. Зимова казка: вірш /Ніна Заболотна // Десь за дощами.- Чернігів: Десна Поліграф, 2019. - C.76.

Микола Міхновський

Зимою

Сніг скатеркою послався,

Ліг біленьким полотном,

Та з морозом обінявся

І скрипить під полозком;

На ліс темненький навісив

Свій покрівець чарівний.

Стихло все… Пісень не чути…

Ліс замовк – стоїть квилий.

Може спить… а чи дрімає?

Про минулеє гада.

Щось шепоче… Чую, знаю:

Сили всі зима взяла.

А гилками, як підпита

Птиця крилами, хита.

І сонливим сплином вкритий

Сонця з хмарок вигляда.

Міхновський М. Зімою: вірш /Микола Міхновський //Публіцистика та вірші.- Ніжин: Видавець Лисенко М.М., 2015.-С.79.

Ніна Полив’яна

Хурделиця

І

Яка хурделиця в Прилуках!

Давно такого не було.

Все замітає довгорука,

Шуміло всюди і гуло.

І крутить… Свище… Завиває…

Снігами стелиться зима…

Це лютий в люті помирає,

А факел березень трима.

ІІ

Іде хурделиця вихраста,

Плащем вітрастим майорить,

Щоб десь зірвати, зняти, вкрасти,

Що на путі її лежить.

І хвилі білої метілі

Сердито кида по кутках.

Зима при ділі, ой, при ділі!

Воює з посохом в руках.

Полив’яна Н. Хурделиця: вірші/Ніна Полив’яна// Акорди слова.- Прилуки: Прилуцька міська друкарня, 2015.-С.154

Світлана Коробова

Свіжі перли

Біле марево снігу огорне навколо

Світ казкової магії, сповнений чар;

Вийде сонця промінчик, співаючи соло,

Із клубчастих, пухнастих, задумливих хмар.

В невидимочці-шапці крокує по лісу

І милується сніжним шатром Дід Мороз:

Він мереживо ніжне прозоре розвісив

На тонкі рученята покручених лоз.

Обважніли вони, похилившись, завмерли,

Мов бояться згубити зимову красу;

А промінчик збирає собі свіжі перли,

І я теж їх додому в душі принесу.

Коробова С. Свіжі перли /Світлана Коробова //Свіжі перли. – К.: Видавець Вадим Карпенко, 2012. – С. 3.
Кiлькiсть переглядiв: 38

Коментарi