Коробова Світлана Владиславівна

Народилася 3 жовтня 1962 р. в м. Прилуки. Середню освіту здобула у загальноосвітній школі № 9, після закінчення навчалася у Прилуцькому педучилищі, потім закінчила Ніжинський педінститут. Працювала вчителем російської мови і літератури у школі-гімназії № 1 протягом 25 років.

Має чотирьох синів.

Авторка пише поезію не лише для дорослих, а й для малят:

  • «Моя душа жива и безразмерна – Весь мир в нее могла бы я вложить…» (2009);
  • «Синеглазое счастье» (2011);
  • «Я чую твій голос» (2011);
  • «А я бы выбрала любовь…» (2011);
  • «Пахне літо» (2011);
  • «Метелик-хвалько» (2011);
  • «Забвенья нет» (2011);
  • «Симфонія життя» (2012);
  • «По другую сторону от Бога» (2012);
  • «Грає сонце» (2012);
  • «Чарівний мішок» (2012);
  • «Свіжі перли» (2012);
  • «Прости меня, осень» (2012);
  • «Грани зимы» (2013).

Вечір

Вечір, діток привітавши,

Увійшов до хати,

Добру казку прочитавши,

Вклав у ліжко спати.

І малятам колискову

Зірка заспівала,

Віщувала сни казкові,

Очка закривала.

Місяць повний і вродливий

У вікно вдивлявся:

Чи поснули дітки милі?

Кожному всміхався.

Коробова С. Вечір: вірш /Світлана Коробова //Метелик-хвалько.- Ніжин: Видавець ЛисенкоМ.М., 2011.-С.8.

Живи!

Всміхайся – ти живеш на світі!

Радій хвилиночці буття.

Цей подарунок – щастя жити,

Неси крізь все своє життя!

Гірчить полин. У конюшини

Солодкий смак, як мед, смачний –

Така ж і доля у людини:

Гірка, солодка, повна мрій…

То по стерні ступають ноги,

То м’яко тонуть у траві…

Сумна і радісна дороги

В єдину сходяться – живи!

Коробова С. Живи!: вірш /Світлана Коробова //Свіжі перли.- Київ: Видавець Вадим Карпенко, 2012.- С.20.

Ветеранам

Вы прошли дорогами войны

Под шальной неистовою пулей,

Гладит ветер пряди седины –

Это просто время торжествует

Ветеранов стареньких ряды

С каждою весной стают все реже,

И войны, укрывшися следы,

прячутся во шрамах под одеждой.

В щедрой благодарности земной

Дети уже новых поколений,

Каждый ветеран для нас – герой,

Перед ним всю жизнь мы на коленях.

Посмотрите, милые мои,

Сколько лиц, сияющих перед вами,

Каждое из них благодарит

Самыми светлейшими словами.

Чтоб войны страданий нам не знать

Под шальной неистовою пулей,

Седину ту надо уважать,

Над которой время торжествует.

Коробова С. Ветеранам: стих /Светлана Коробова//Забвенья нет.- Нежин: ЧП Лысенко М.М., 2011.- С.10.

Пігулки

Без дозволу ліки, дивись, не чіпай!

Ні в якому разі їх сам не приймай!

І знай: небезпечні бувають пігулки,

Коли їх їдять, як цукерки чи булки.

Якщо їх знайшов випадково облиш

Без дозволу лікаря й мами не їж,

Поводитись з ліками треба уміло,

У руки ніколи не брати без діла.

Не іграшка це і не їжа тим паче,

Без дозволу хто їсть пігулки, той плаче.

Коробова С. Пігулки: вірш /Світлана Коробова//Чарівний мішок.- Київ: Видавець Вадим Карпенко, 2012.- С.30.

Грани зимы

Какой изгиб, какие грани

У снежной, сказочной зимы!

Ее скульптуры – обаянье,

Возьму таланта я взаймы:

Сооружу из снега горку

И кубарем легко скачусь,

Как будто в детство через шторку

Я загляну и… унесусь…

В стакане памяти, граненном,

Напиток чистый и хмельной,

И сладкий, и такой соленый

От слез, нахлынувших волной.

Как будто с детством вновь свиданье,

По льду прокатимся с тобой,

Какой изгиб, какие грани:

Прозрачность, счастье и покой!

Коробова С. Грани зимы: стих /Светлана Коробова //Грани зимы.- Прилуки: Прилукская городская типография, 2013.-С.28.

Дети-звери

Тот «заказал» родителей. Другой –

Поджег за нежеланье с ним общаться,

А третий бил безжалостно ногой –

Им далеко еще не восемнадцать.

Назвать их «дети-звери» я возьмусь –

Становится все больше злобных, жестких.

Насильники, убийцы… - этот груз

Несут мальчишки, девочки – подростки.

С какой же легкостью открыта ими дверь

В мир беззакония, в чертоги злодеянья,

Идет за диким стадом мальчик – зверь

И девочка – «невинное» созданье.

Они еще и «подвиг» в интернет

Поместят, своей дикостью бахвалясь.

Где человечность? Стерла даже след!

А что же тогда в душах тех осталось?

Коробова С. Дети-звери: стих /Светлана Коробова //По другую сторону от Бога.- Прилуки: Прилукская городская типография, 2012.- С.26.

Священні обереги України

Відкриє двері тих на світанку

Хатиночка, маленький світ добра,

Ти з неї вийдеш в білій вишиванці,

І серденько, немов би завмира.

Спиняє погляди захоплені сорочка,

Бо ж кольори, які ж бо кольори!

У дальню путь збираючи синочка,

Матуся вишивала до пори.

Коли ж пора прийшла збирать в дорогу,

Рушник синочку вишитий дала:

- На щастя і на радість, синку! З Богом!

Щоб доленька прихильною була.

Сорочки вишиті і рушники, й хустини

З любов’ю дарувалися й теплом,

Священні обереги України

Ставали на заваді перед злом.

На вишиванках квітка-берегиня,

Жіноча сила в ній і суть буття,

На її вітті те земне насіння,

З якого починається життя.

Це життєтворча матінка-природа,

Яка нагадує, для чого ми живем,

У ній душа великого народу,

Якого українським ми зовем.

Коробова С. Священні обереги України: вірш /Світлана Коробова //Я чую твій голос.- Прилуки: Прилуцька міська друкарня, 2011.- С.8.

Урок життя

Охочий їхати – доїде,

Охочий дихати – живее,

Спасенній буде, хто всі біди

В човні життя перепливе.

Тернистий шлях твоєї правди,

Та він – єдиний є судя,

Там, де зійшов і де упав ти –

Урок випробувань життя.

Коробова С. Урок життя: вірш /Світлана Коробова //Симфонія життя.- Прилуки: Прилуцька міська друкарня, 2012.- С.40.
Кiлькiсть переглядiв: 35

Коментарi