Краєзнавчий календар.

/Files/images/images.jpeg

Шановні читачі нашої бібліотеки та користувачі нашого сайту!

Ця сторінка для тих, кого цікавить краєзнавство! Відтепер ви маєте змогу дізнаватися про нові краєзнавчі публікації, визначні події з історії міста, безпосередньо на нашому сайті.
Для вас - добірка корисних інтернет - ресурсів, а також - бібліографічні описи краєзнавчих матеріалав з місцевої преси. Сподіваємося, що ці матеріали допоможуть вам навчатись і навчати... , а також у вашому краєзнавчому та літературознавчому пошуку!
Нагадуємо, що всі ці матеріали, а також багато інших ви можете знайти у читальному залі нашої бібліотеки. Ласкаво просимо!

Мандрівка містом.

/Files/images/IMG_3004.JPG

Лукаш,О. Таємниці прилуцьких вулиць [ Текст] / Ольга Лукаш.-Прилки:ТОВ « АІР- Поліграф», 2010.- С.76.

Наодинці з містом.

Спробуйте подивитись на наше місто як на величезну книгу. У ній усе, що вас оточує: будинки, вулиці, майдани – це мовні знаки, які на перший погляд видаються незрозумілими. Але це тільки питання часу. Варто лише почати гортати її сторінки, і згодом для вас не залишиться жодного непрочитаного рядка, жодної нерозгаданої таємниці. Місто стиха промовлятиме до вас ландшафтом, сучасними спорудами й будинками минулих століть, назвами вулиць і майданів, людьми та історією. Варто лишень прислухатись і тоді ви відчуєте і зрозумієте його душу.

Розпочати подорож у пошуках душі міста варто зі споглядання його з найвищої точки, яку вам вдасться відшукати. Власне, найкраще подивитися на нього з висоти пташиного польоту, але й пагорб, вежа або горішній поверх висотного будинку також допоможуть вам побачити місто як на долоні. Оберіть для цього певний час, найкраще, коли яскраво світить сонце. А потім прийдіть сюди ще кілька разів, коли йтиме дощ або сніг, коли сутеніє або, навпаки, сходить сонце. Неначе в калейдоскопі побачите ви місто різним, якому, як і людям, що в ньому живуть, відомі і радість і смуток.

З будинками , як і з людьми, потрібно вміти розмовляти. Вони люблять увагу й відвертість. Буває,байдуже пройдеш повз стару будівлю та ще й подумаєш про себе: « І як їй вдалось вціліти до цього часу?». Вона образиться і нічого вам не розповість. Але варто зупинитися хоч на мить, роздивитися старі обшарпані стіни,чудернацькі візерунки на них, залишки кам’яних чи дерев’яних сходів, уважно озирнутися навколо, трохи помовчати, згадавши щось своє, потаємне – і старий будинок пройметься до вас безмежною довірою й повідає вам історію, яку не знайдете в жодному архіві.

Отож прислухайтесь до міста, у якому ви живете, і не поспішайте. Хай мандрівка до його серця буде такою ж тривалою, як ваше життя в ньому.

/Files/images/загруженное.jpg/Files/images/загруженное (1).jpg

Місто з висоти пташиного польоту.

Радимо прочитати.

/Files/images/398010.jpeg

Мушкетик,Ю. Гетьманський скарб [Текст]: роман / Юрій Мушкетик .- Харків: Фоліо, 2007.- 415 с.

Юрій Мушкетик - відомий майстер сучасної української прози, лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, автор багатьох повістей та романів, серед яких є твори, присвячені нашій країні: "Жовтий цвіт кульбаби", "Яса", "На брата брат", "Гетьманський скарб" та ін. У даному романі письменник досліджує проблеми пошуку легендарного скарбу наказного гетьмана Полуботка. Події роману показані очима молодого козака Івана Сулими, закоханого в Уляса - дочку гетьмана Івана Скоропадського. Палке кохання, насильницька розлука закоханих, таємні та випадкові зустрічі, страждання, сльози - і все це на тлі тяжкої політичної боротьби українського народу в ХVIII ст.Є в романі сторінки на яких розповідається про події , що відбувалися у нашому місті, зокрема про рід Маркевичів :

«…прилуцького гендляра і купця Марка, сина Аврамового, який орендував у Прилуках млини та горілчаний промисел. Єврейської крові в ньому — дещиця, Марк Аврамович Маркевич, вихрестившись, одружився на дочці багатого міщанина Копієнка, мав трьох синів і п'ять дочок, писаних красунь, тільки подивитися на яких з'їжджалися парубки з усього полку й розхапали їх собі в жони: одну син стародубського полковника, другу моровський сотник, ще одну журавський протопіп, найкрасивішу ж, Настю, посватав генеральний бунчужний Костянтин Голуб, а коли він помер, на ній одружився нинішній гетьман, на той час також удівець, старший від Насті на двадцять п'ять літ.» Розповідається про пана Ґалаґана, який уславився не лише своїми витівками, а також й своєю хитрістю.Читайте книгу і Ви довідаєтесь багато цікавого з історії рідного краю.

Прилуки в часі.

Наприкінці ХІХ століття два маловідомі на сьогодні фотографи Зельцман і Бриль, а тоді, мабуть, знані й шановані прилучани, зробили серію поштових листівок з краєвидами міста. Знімків було близько сотні та, говорять, що й фотографів було не двоє.

До нашого часу збереглася незначна кількість листівок. Не так багато залишилося й старовинних будинків на вулицях нашого міста.

І все ж завдяки цим реліквіям ми можемо уявити колишні Прилуки, спробуйємо подивитись на них очима сучасника через призму позаминулого століття.

/Files/images/листывки 001.jpg

Прилуки в часі [Фото]:комплект листівок з текстами українською та англійською мовами / автор ідеї: Лукаш О. , сучасне фото та дизайн:О.Саковський, О.Канавець, В.Молодий.- Прилуки,

ТОВ « АІР-Поліграф». -2010.- 15 листівок.

/Files/images/7137568.jpg/Files/images/7432997.jpg/Files/images/7401253.jpg/Files/images/7334688.jpg/Files/images/7317137.jpg/Files/images/7278045.jpg/Files/images/7247209.jpg/Files/images/7222351.jpg/Files/images/7220506.jpg/Files/images/7150750.jpg/Files/images/7446850.jpg/Files/images/7437529.jpg/Files/images/7128426.jpg/Files/images/7083637.jpg



100 років тому, в 1913 році, в Прилуках прийняв перших пасажирів новозбудований цегляний залізничний вокзал .

/Files/images/15176.jpg

Прогулянка Вокзальною.

„ Невелике районне містечко чи як звикли говорити в Києві,- переферія. Воно зустріне Вас вогниками вокзалу, напоїть якимось особливим повітрям, огорне незвичною лагідною тишею й поведе стежками юності кудись на околицю – на Кустівці чи Квашенці, збудить давно забуті радощі й печалі, засміється безжурним дитячим сміхом, заплаче невтішними слызьми" - так писала відома українська письменниця, прилучанка Ганна Ігнатенко в повісті „ Десь на дні мого серця“.

Вельми вірогідно, що для того, хто вперше завітає до Прилук, знайомство з ним почнеться саме з вокзалу, на який подорожнього доставить той чи інший потяг. А до центру міста, його історичної зони з стародавніми церквами, архітектурними пам’ятниками, до того місця, де височіє пам’ятник Володимиру Мономаху, виведе вулиця Вокзальна. Вона починається в центрі міста від вулиці Київської, побіля колишнього будинку Московченка, де нині міститься управління бурових робіт, і прямує в південному напрямку до залізничного вокзалу. У 1805 році в місті вирішено було прокласти нову вулицю. Це мала бути чи не найкоротша вулиця в Прилуках, усього лише три квартали, так як далі йшли шляхи на Пирятин та Переяслав. І тому не дивно, що перша її назва походила від одного з цих шляхів - Пирятинська.У 1893 році в місті було побудовано вузькоколійну залізницю і побудовано вокзал.

/Files/images/44468323.jpg

Спочатку це була дерев’яна споруда, яка лише в 1913 році переросла в двоповерхову муровану будівлю. Залізниця не тільки з’єднувала місто з цілим світом, але й приносила місту немалі прибутки.Згодом до вулиці додали четвертий квартал, і вона отримала нову назву- Вокзальна. Ця вулиця одна з перших була вимощена бруківкою. Роботи по благоустрою розпочалися в 1894 році. Прилуцька повітова Земська управа виділа на благоустрій вулиці 598‚5 карбованців. У кінці вулиці перед залізничним вокзалом виникла площа, яку стали називати Вокзальна. Згодом на площі було насаджено парк.У 2001 році будівлю залізничного вокзалу було реконструйовано. Старовинна будівля зникла, а на її місці з’явилася сучасна споруда з пластику та бетону.

/Files/images/default.jpeg

У 1963 році на залізничному вокзалі в Прилуках було знято художній фільм « Бджоли і люди» за мотивами сатиричних оповідань Михайла Зощенка. У головній ролі знімався народний артист Микола Гринько. На віденському міжнародному фестивалі фільм отримав « Гран – Прі». У зйомках фільму брали участь прилуцькі залізничники. В останні десятиліття вулиця Вокзальна майже повністю перебудована. На місці сучасного будинку №3, на першому поверсі якого міститься гастроном « Юність», до Великої Вітчизняної війни знаходилась артіль "Суспільство», яка спеціалізувалася на виготовленні вишиваних та ткацьких виробів.

На тій частині вулиці, де сьогодні знаходиться будівля Банку до 1917 року містилася кондитерська та булочна Барського, після 1917 року – клуб імені Борохова, а поряд готель того ж таки Барського,у якому згодом було відкрито єврейську школу №9. Ці імена та назви мало що говорять нам сьогодні, але на них ми можемо подивитися на місто з відстані років.На кварталі між вулицями Костянтинівською та Першотравневою з лівого боку вулиці ще донедавна знаходилася шкіргалантерейна фабрика " Вербена». На початку ХХ століття на цьому місті було розташоване чотирикласне училище ім. Кислих, у 1920 році в ньому було відкрито школу №3, згодом залізничну школу №57. Біля будинку № 35 збереглися два дуби, яким більше ніж 300 років. У 1919 році вулиця отримала ще одну назву на честь видатного на той час політичного і державного діяча Якова Свердлова. І вже аж у 2001 році рішенням міської ради їй було повернуто історичну назву – Вокзальна.

І насамкінець хочу знову таки згадати слова Ганни Ігнатенко для тих, хто вийде з потягу на станції Прилуки й попрямує в місто вулицею,про яку щойно йшла мова: « І все ж не жалкуйте, що приїхали сюди. Щем зустрічі з минулим очистить Вашу душу від намулу швидкоплинного життя. Людина нашої космічної доби мусить часом втікати від гуркоту й скреготу сучасного міста, щоб спокійно озирнутися довкола, заглянути у свою душу, бо інакше та душа збідніє на добро».

/Files/images/books.png

Література.

Лукаш,О. Таємниці прилуцьких вулиць [ Текст] / Ольга Лукаш.-Прилки:ТОВ « АІР- Поліграф», 2010.- С. 34-38.

Шкоропа,Д. Прилуччина: Енциклопедичний довідник [ Текст]/Дмитро Шкоропад ; за ред. Г . Гайдая. – Ніжин : ТОВ « Видавництво» Аспект- Поліераф» ,2007. – С.98.

10 лютого народився Гайдай Георгій Федорович

/Files/images/gajdaj3.jpg

Гайдай Георгій Федорович - краєзнавець, музейний працівник і дослідник української минувшини.

Георгій Федорович Гайдай народився 10 лютого 1939 року у місті Золотоноші Черкаської області в родині залізничника. Батька часто переводили з одного місця роботи на інше. Напередодні війни сім'я жила поблизу Одеси, а потім евакуювалася на Урал. У 1944 р. п'ятирічний Георгій разом з батьками оселився у с. Линовиця на Прилуччині, де жили дідусь і бабуся хлопчика.Після закінчення Линовицької середньої школи на початку 1957 р.

Г. Гайдай переїхав до Прилук, працював різноробом, муляром, у відділі кадрів та диспетчерській будівельно-монтажного управління № 5. Його душа боліла, коли він бачив понівечені пам'ятки архітектури та історії, старовинні будинки, захаращені прилуцькі парки і сади. Відтак юнак з головою поринув у вивчення історичної минувшини Прилуцького краю. Георгій Федорович Гайдай годинами просиджував у бібліотеці та архіві, поступово дізнавався про розквіт міста за часів Гетьманщини, прилуцьких полковників — будівничих і купців, котрі сприяли економічному розвиткові Прилук, Стрітенський собор, зведений 1889 р. в пам'ять про загиблого імператора Олександра ІІ. Саме в ньому розмістився краєзнавчий музей, заснований у 1919 році. Колись музей мав велику і надзвичайно цінну художню колекцію, яка складалася із творів українських, російських і західно-європейських художників XVIII — XIX ст. Шедеври світового живопису були зібрані із покинутих панських садиб.Про все це Г.Ф. Гайдай дізнався значно пізніше, коли у січні 1973 р. обійняв посаду старшого наукового співробітника, а згодом — головного хранителя Прилуцького краєзнавчого музею. Відтоді розпочалося його життя як музеєзнавця, історика і краєзнавця. З-під пера Г. Ф. Гайдая виходять путівник «Прилуки» (1981), буклет «Прилуцький краєзнавчий музей» (1994), «Книга пам'яті» (1995) про загиблих воїнів з Прилуччини «Прилуки: Місто старовинне» (2003). Г. Гайдай — автор численних історико-краєзнавчих публікацій, присвячених Прилуцькому краю, сторінкам історії, геральдиці, пам'яткам історії та архітектури, історикам та краєзнавцям, видатним діячам. Дослідник повернув забуті імена прилуцьких полковників О. Якубовича, П. Носача, П. Дорошенка, І. Щербини, І. Маценка, Л. Горленка, показав значення їхньої діяльності для історії, економічного та культурного розвитку Прилуччини.

Аби донести до широких верств земляків знання про «білі» плями історії прилуцької землі, Г.Ф. Гайдай став одним з ініціаторів створення історико-краєзнавчої газети «Скарбниця». З 1992 р. її почали видавати музей і Краєзнавче товариство ім. В. І. Маслова. Доволі часто на сторінках газети публікувалися статті Г.Ф. Гайдая з історії України, Приудайського краю, його видатних людей. Він високо цінував значення друкованого слова вів сторінках газети «Град Прилуки» історико-краєзнавчу сторінку, створив міський журнал «Рідний берег», перший номер якого побачив світ у 2005 році. Часопис насичений цікавими матеріалами про історичне минуле, пам'ятки історії і культури, видатних письменників, життя і діяльність яких пов'язані з Прилуччиною. Г.Ф. Гайдай мав можливість публікувати свої наукові розробки на сторінках журналів «Чумацький шлях», «Український світ», «Українська культура», енциклопедичного довідника «Чернігівщина». Г.Ф. Гайдай був науковим консультантом і редактором багатьох історико-краєзнавчих видань. Тривалий час очолював Краєзнавче товариство ім. В. І. Маслова.

Як музеєзнавець Г.Ф. Гайдай планував відкрити музеї народного артиста України М. Ф. Яковченка та поетеси Л. В. Забашти, які народилися у Прилуках. Він автор тематико-експозиційного плану нової експозиції, присвяченої уродженцю Прилук Герою Радянського Союзу О. В. Кошовому (1926—1943). Г. Гайдай обійшов усі села району, склав про них історичні довідки, описав і зафіксував архітектурні та історичні пам'ятки. У 80-х рр. ХХ ст. допомагав створювати музеї на громадських засадах у школах, організаціях міста і району. Саме Г. Гайдай розробив і побудував експозицію музею Радянсько-чехословацької дружби у с. Світанок Ніжинського району, де у 1943 р. вступили у бій з гітлерівцями воїни чехословацького корпусу Л. Свободи. На ІІ з'їзді Всеукраїнської спілки краєзнавців, який відбувся у Києві 25 грудня 1996 р., схвально була відзначена робота Прилуцького краєзнавчого музею. У цьому велика заслуга Г. Ф. Гайдая, якого часто порівнюють з В. І. Масловим, дослідником, краєзнавцем, патріотом, директором Прилуцького музею.

Як член товариства «Просвіта», він уболівав за відродження духовності та культури рідного краю. Історія для Г. Гайдая — доля конкретних людей, тому і пошуки певних історичних подробиць приносили насолоду. Він щиро ділився своїми надбаннями з усіма, хто звертався до нього за допомогою та консультацією. Зокрема, надав матеріали П. Журу, петербурзькому дослідникові життя і творчості Т. Г. Шевченка, для написання книги «Літо перше» про приїзд великого Поета в Україну влітку 1843 р.

На жаль, не всі плани і мрії судилося йому втілити у життя. 29 травня 2005 року Г.Ф. Гайдай помер, залишивши у спадок історичні студії про старовинне місто на зелених берегах красуні-ріки Удаю, видатних людей Прилуцького краю. Віриться, що наступні покоління істориків та краєзнавців гідно скористаються спадщиною Г. Ф. Гайдая. Праці

/Files/images/book053.png

Література.

1. Алексєєва, К. Георгій Гайдай: „ Я зробив усе, що зміг. Хай інші, дужчі, зроблять більше“[ Текст] / К.Алексєєва // Град Прилуки.- 2009.- 3 червня.С.2.

2. Бойко,О. Літописець прилуцького краю [ Текст] / О.Бойко // Камуфляж.- №7.- С.44-45.

3. Бурмака,В. Каменяр прилуцького краєзнавства [ Текст] / В.Бурмака // Град Прилуки.- 2007.- №33.- С.21.

4. Каліш, Г. Добрих справ іще не розквітлий сад,і було б йому лише сімдесят

[ Текст] /Г.Каліш// Прилуччина .- 2009.- №13.- С.9.

5. Криворучко, В. Хранитель історії [ Текст] / В.Криворучко // Прилуччина .- 2009.- №9.- С.9.

6. Павлюченко,І. Мрійник Гайдай [ Текст] / І.Павлюченко // Прилуки.Фортеця . – 2009 .- №3 .- С.20-23.

7. Савон,О. Дослідник рідного краю [ Текст] / О.Савон // Град Прилуки.- 2009.- №5.-С.21.

3 лютого народилася, українська поетеса, уродженка Прилук,

Любов Василівна Забашта.


/Files/images/1316596422_foto_zabashti (1).jpg


Прилуцька поетеса Любов Забашта народилась у сім'ї Василя і Єфросинії Гришків 3 лютого 1918 року. Із самого дитинства Люба вирізнялась серед братів та сестер романтичністю і ліричністю. Римувала перші вірші й приховувала від усіх, а вже у 10 років стала відвідувати літературну студію і друкувати свої поезії в газеті «Правда Прилуччини».
В 1935 році дівчина прочитала власні вірші літературному зібранні в Чернігові, де її почув Павло Тичина. Саме він і напророкував, що в Прилуках з’явилася майбутня поетеса, що окрилило юну письменницю, додало віри і наснаги.
Під час навчання в Одеському водному інституті, Люба зустріла своє кохання – Валентина Забашту. В 1939 році вони одружилися і згодом у них народився син Ігор. В 1940-му Забашти їдуть працювати за призначенням до міста Рибінськ на судноверфі (Любов Василівна як дипломований інженер-кораблебудівельник). Коли почалася Велика Вітчизняна, підприємство було евакуйоване до Красноярська. Війна розлучила молоду пару: Валентина відправили на фронт, а Люба лишилась працювати на заводі. Уже в 1942 році Любов Василівна отримує звістку, що її Валентин пропав безвісти в боях під Новоросійськом.
Після звільнення України від окупантів Любов Забашта працює в Києві на заводі «Ленінська кузня» кораблеконструктором та редагує заводську багатотиражку, де публікує свої вірші. Відчуваючи потребу писати, жінка вступає заочно до Київського педінституту на філологічний факультет.
1949 рік можна вважати початком творчого зростання поетеси. Вона працює заввідділом поезії журналу «Дніпро». Наступного року стає членом Спілки письменників СРСР. У трудових літературно-редакторських буднях знайомиться з багатьма знаними письменниками, серед яких був і Андрій Малишко. Саме він став справжнім другом, порадником, помічником для Любові Василівни. В 1956 році вони поєднали свої долі. Андрій Самійлович був для нашої землячки справжнім Прометеєм, який запалив у ній іскру творчості до яскравого горіння. Одна за одною з’являються збірки поетеси: «Нові береги», «Щоб мовчали гармати», «Дороги дружби», «Калиновий кетяг», «Квіт папороті», «Гніздо голубки» та інші. П’єси Любові Забашти «Весілля в тернах», «Калинові потоки», драматичні поеми «Тернова доля», «Дівчина з легенди», «Роксолана» з успіхом сприймалися глядачами музично-драматичних театрів Тернополя, Луцька та Івано-Франківська. У доробку поетеси роман «Крилаті мої кораблі», повість «Будинок мого дитинства», збірка вокальних творів на слова поетеси «Вербиченька», повість «Спалення мадонни», книги для дітей «Паляниця білолиця», «Коли я виросту», «Дощик і веселка», «Пісня зеленого лісу». Російською мовою виходили збірки «Слово имеет женщина», «Дружба», «Мальви на камне», «Дерево моих надежд», «Земля Антеев», «Есть вечная любовь».
В 1970 році помер Андрій Малишко. Тугу і біль Любов Василівна виливає у віршах і починає працювати над упорядкуванням поетичної спадщини Андрія Самійловича.
Уже була готова до друку нова збірка поезій, та 21 липня 1991 року, під час лікування в Хмільнику, Любов Василівна раптово померла. Так остання збірка «Устами неложними» змогла дійти до читача лише через 13 років, завдяки зусиллям сина поетеси Ігоря та редактора «Радянського письменника» Володимира Міщенка. 5 лютого 2004 року книга вперше презентована в стінах МЦБ ім. Л. Забашти і в цей же день тут було відкрито кімнату-музей поетеси.

/Files/images/0_9ac7c_921fc279_-1-L.jpeg

Пам’ятник Любові Забашті в Прилуках.

/Files/images/books.png

Література


1. Горбань, Н. „Слово має жінка “ [ Текст] / Ніна Горбань // Град Прилуки. - 2011 .- 21 вересня. - С.3.

2. Дмитрієвський, О. Її поезія проситься в пісню [ Текст] /О.Дмитрієвський // Прилуччина.- 2006.- 4 лютого .-С.4.

3. Дробот, М. Мадонна поетів [ Текст] /Микола Дробот // Прилчина. - 2012 . 13 січня .- С.12.

4. Карпелянський , Л.Забашта Любов Василівна ( 1918- 1990) [ Текст] / Леонід Карпелянський // Скарбниця .- 2004.- №2.С.4.

5. Печена, Т. Її вірші – то дзеркало душі [ Текст] / Тетяна Печена // Град Прилуки . – 2008. – 30 січня .- С.3.




7 січня народився

Мандрика Микола Якович ( 1777-1853 рр.),

герой Вітчизняної війни 1812 року,

генерал-лейтенант уродженець Прилук.


Мабуть, навряд чи можна знайти людину, яка б не знала, хто такі гусари. Вони враз асоціюються з іменами уславлених російських полководців Кутузова, Барклая де Толлі, Багратіона, Раєвського та багатьох інших уславлених героїв. Але прославляючи відомих героїв: імператорів, фельдмаршалів, генералів, часто-густо забувають про малопомітних воїнів, які були у самому пеклі війни і кров"ю яких здобувалися найгучніші перемоги.

Одним із таких маловідомих і просто забутих героїв війни з Наполеоном був і наш земляк – Микола Якович Мандрика. Першим про нього повідомив В.Л.Модзалевський у знаменитому своєму "Малороссийскому родословнику" і не просто як про героя війни і земляка-українця, а саме як про уродженця міста Прилук.

Народився Микола Якович Мандрика 7 січня 1777 року в Прилуках у дворянській родині. Після закінчення у 1793 році Петербурзького Пажеського корпусу, вступив на військову службу в лейб-гвардію Преображенського полку. Того ж року переведений до лейб-гвардії Семенізського, а в 1796 – до Кавалергардського полку. У 1797 році М.Мандрика – гусар лейб-гвардії Гусарського полку, у якому дослужився до чину полковника.

Перше бойове хрещення ротмістр Мандрика отримав у битві із французами під Аустерліцем (2.12.1805 р.).

Будучи командиром лейб-гвардії Гусарського полку, під час війни 1812 року особливо відзначився в битві під Вітебськом, за що був нагороджений орденом Святого Володимира ІІ ступеня, в Бородінській битві - орденами Святої Анни ІІ ступеня, та Святого Володимира ІV ступеня з бантом. За участь у бойових діях на території Німеччини, Франції і проявлені при цьому мужність і хоробрість полковник М.Я.Мандрика нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня та прусським королівським орденом «За достоїнство».

Пробувши три роки у відставці (1816-1819), повернувся до війська, і був направлений до окремого корпусу військових поселень в Україну.

Крім бойових нагород Мандрика мав нагороди і за «ревностную» службу ордени Святого Володимира I ступеня, Святої Анни I ступеня, Святого Станіслава I ступеня, а також діамантовий перстень із вензелем імператора Олександра І.

У 1826 році Миколі Яковичу присвоєно звання генерал-майора, а у 1845 – генерал-лейтенанта.

Проживав у Казані, займав посаду генерала 4 округу внутрішньої служби. За період 57-річної служби брав участь у 6 військових кампанія .

У родинному житті бойовому генералу не везло. Він пережив двох дружин і одружився на третій – доньці обер-провіантмейстера Марфі Миколаївні Чаішевій. Від першої дружини в нього було дві доньки: Олександра (нар.30 травня 1806 р.), Олена (нар. 10 липня 1805 р.), від другої – син Андрій (нар.16 серпня 1816 р.), донька Варвара (нар.20 червня 1812 р.), донька Катерина (нар. 23 квітня 1814 р.). Марфа Миколаївна 17 липня 1833 року народила йому сина Миколу, який теж був офіцером і служив у батьковому лейб-гвардії Гусарському полку .

Помер Микола Якович 6 липня 1853 року.


/Files/images/_._.jpg


Література.


Гайдай, Г.Ф. Прилуки .[ Текст]: історико- краєзнавчі нариси / Г.Ф.Гайдай ; друге видання доповнене. – Прилуки.: Тов. « Аір- Поліграф» ,2010.- 141 с.

Гайдай, Г. Неспокійне життя бойового генерала [Текст] / Г.Гайдай // Град Прилуки. – 2011.- 18 травня (№20). – с. 4.

Карпелянський, Л. Мандрика Микола Якович ( 1777 – 1853 ) – герой війни 1812 року [Текст] /Л.Карпелянський // Скарбниця. – 2004. – ( №1). с.5-6.


7 січня народився

Карась Володимир Федорович( 1944 ),

заслужений художник України.

Член Національної спілки художників України.

Лауреат літературно-мистецької премії імені Любові Забашти.


/Files/images/1285155300_karaskar.jpg Володимир Федорович Карась народився 1944 року в селі Фаївка на Чернігівщині. Від батьків майбутній художник успадкував любов до природи, її майже язичницьке одухотворення. В 1966 році закінчив Заочний університет мистецтв у Москві. З 1976 року - член Національної спілки художників України.

Його творчі роботи неодноразово друкувалися в журналах, газетах, буклетах. Вийшли три художні альбоми, повністю присвячені творчості митця, та кілька каталогів. Дані про Володимира Карася і його творчість внесені в Енциклопедію "Слово о полку Ігоревім" (1995, Санкт-Петербург) і Енциклопедію сучасної України (2000, Київ). Художник працює в техніці гравюри, літографії, пастелі й рисунку, а також у змішаній техніці. Його картини експонуються на найавторитетніших виставках і в картинних галереях України, Росії, Білорусі… Понад 140 графічних робіт художника були опубліковані в журналах, художніх альбомах. Він проілюстрував близько десятка книг прозаїків та поетів України. Упродовж 1970-1999 років здійснив низку творчих поїздок до Індії, Єгипту, Арктики, на Кавказ, Урал, які додали митцю нових вражень і творчих ідей.

Володимир Карась - автор багатьох статей на теми образотворчого мистецтва, займається літературною публіцистикою.

"Я хочу малювати прості дерева, прості квіти, просту людину і якщо хоч одна з моїх картин допоможе комусь, зігріє, зробить кращим та мудрішим, то це вже прекрасно, і я щасливий, що моя праця не даремна", - так говорить про себе художник.

Споглядаючи виставку, особисто я потрапила у досить непростий для себе світ символів та образів. У картинах Володимира Карася домінують Космос, зірки, небо, комети, зламані дерева, пошарпані квіти і час, який не можна зупинити, але не можна й втратити.

У куточку галереї мою увагу привернули дві пастельні роботи - "Біг спутаних коней" та "На сторожі віків". Вони дуже яскраві. Оскільки коні символізують людську долю, то художник, напевне, вималював людське життя з його конфліктами і пошуками свого місця на землі. У цих красивих і гордих створіннях схований інший світ, який потрібно зуміти побачити або бодай відчути. Щоправда, витвір художника може бути закритий для однієї пари очей і відкритий для тисячі або взагалі ні для кого.

Серед відвідувачів виставки того дня було чимало художників-початківців, які цікавилися технікою роботи Володимира Карася. Так, викладач Школи мистецтв Інна Городнича, котра завітала на відкриття вистави зі своїми учнями, відзначила в картинах тонке відчуття лінії, дуже професійне володіння кольором, що чітко проявляються в пастельних роботах.

Ще один штрих до творчості художника - колоритні назви картин: "Сині ночі літа", "Яблуня з батьківського саду", "Острів пам’яті", "Намалюй свою квітку", "Звуки океану", "Світло душі", "Той, що втратив крило"… І над усім цим панує царство кольору.

Навіть картини, на яких зображені архітектурні ансамблі міста, пейзажі нашої Чернігівської землі, образи жінок, оповиті, на перший погляд, незбагненними символами. Окрім хіба що кількох виконаних тушшю та пером картин, присвячених Прилукам ХІХ століття.

Споглядаючи картини художника, мимоволі приходять на думку слова Поля Сезана: "Я пишу так, як бачу, як відчуваю, а відчуваю я сильно. Інші відчувають те ж саме і бачать, але ніхто не ризикує передати і донести це до глядача. Я насмілився. Мені вистачило сміливості виразити свої погляди".

Володимир Карась теж наважився сказати своє слово в мистецтві, і наскільки йому це вдалося, свідчить його художні полотна.


/Files/images/_._.jpg


Література.


Карась, В. Людина, її світ і час.[ Текст] / В.Карась : альбом . – Прилуки: Прилуцька міська друкарня, 2000. - 8 с.

Толстова , Д. Художник з великої літери [ Тест] / Діана Толстова // Прилуччина. – 2012.- 19 жовтня. С.4.

Лукаш, О. Володимир Карапь : « Я щаслива людина, що моя праця не даремна» / О.Лукаш // Град Прилуки. – 2000. – 22 вересня ( 38 ). - с.21

Черненко,Л. Таємниця Володимира Карася [Текст] / Л.Черненко // Прилуччина . – 2008. - № 10.-8 лютого.-C.1,3.


24 січня народився Андріяка Микола Іванович,заслужений художник Росії,один з авторівпанорами „ Сталінградська битва діорами“ „ Форсування Дніпра“, уродженець Прилук.

/Files/images/АВ.jpeg

Миколи Андріяки народився в Прилуках в робочій сім'ї 24 січня 1905 року.
У 19 років в пошуках своєї дороги в житті він залишає Прилуки. Москва і Ленінград стали містами, які визначили його творчу долю і розкрили талант художника. Ази майстерності він отримав, навчаючись в московській студії художника
Д. Кордовського, удосконалив же майстерність в Ленінграді – у професора живопису Академії мистецтв А. Савінова.
У 1939 році Миколу Андріяку приймають до Московського союзу художників, що у той час було важливим фактом визнання таланту і давало право на певну соціальну захищеність.
З початком Другої світової війни Микола Іванович іде добровольцем в діючу армію; його бойова дорога - від рядового до капітана - відмічена нагородами за хоробрість: орденами Великої Вітчизняної війни і Червоної Зірки. Побачене і пережите стало для майстра на багато років головною темою творчості. В післявоєнний час М. Андріяка в Московській студії військових художників ім. Грекова з іншими художниками-фронтовиками створює панорами і діорами: «Бій на Одерському плацдармі», «Форсування Дніпра військами Радянської Армії», «Сталінградська битва». В 1952 році Андріяка повернувся на колишнє місце роботи - звідки він пішов на фронт - у Московську школу юних дарувань. Визнанням колегами педагогічних заслуг Миколи Івановича стало його призначення в 1967 році директором художньої школи, котрій він віддав стільки років плідної педагогічної праці. Микола Іванович очолював її протягом 10 років. Сьогодні навчальний заклад носить горде ім'я Ліцею Російської Академії мистецтв при інституті ім. Сурикова.
Картини Миколи Івановича Андріяки «Дівчина-українка», «Петрович», «Портрет матері», «Портрет літньої людини», «Жіночий портрет» розкривають талант Андріяки як майстра-психолога, в творчості котрого знайшли своє відображення і оточуючий світ, і печаль людського буття, де в кожного своя історія і спільна доля.
Війна, яка стає частиною долі художника і немеркнучим спогадом, живила все його творче життя: «Руїни», «Штурм Рейхстагу», «Сталінград», «Старовинна гармата». Глядач відчуває біль від втрат, згарищ і руйнувань, і така бажана мить перемоги («Салют»).
Краєвиди рідного краю Андріяки («Після дощу», «Після заходу сонця», «Простори України», «Рожевий ранок», «Вечоріє», «Водяний млин») насичені запахами і кольорами дитинства, які пам’ятаєш і з якими живеш до останнього подиху.
Ми змінюємо цей світ, а світ змінює нас, як змінює кожного знайомство з творчістю нашого земляка Миколи Андріяки, заслуженого художника Росії, що пішов у вічність в 1977 році.

/Files/images/1265184272_andrijaka.jpg/Files/images/2-rassvet_na_istru.thumbnail.jpg/Files/images/6-martovskoe-solntse_1961.thumbnail.jpg

/Files/images/_._.jpg


Література.


1.Андріяка Микола Іванович (1905-1977 )- заслужений художник Росії [Текст ] // Скарбниця.-2010.- №1.- С.2.
2.Завітайте на виставку Миколи Андріяки [Текст ] // Град Прилуки .- 2010 .-3 лютого.- №5.- С.20.
3.Павлюченко, І. Колір долі Миколи Андріяки [Текст ] / Ігор Павлюченко // Прилуки. Фортеця .- 2010.- №5.- С.66-75.
4. Смик ,Л. Виставка на батьківщині. [Текст ] / Людмила Смик // В двух словах . – 2010.- 11 лютого. - № 7.- С.2.

/Files/images/book053.png 21 грудня 1919 року відкрита перша в місті читальня товариства « Просвіта».


В 2012 році виповнилося 90 років від дня створення міської бібліотеки для дітей.


«…..Я заходжу до бібліотеки. Шкірою відчуваю велич книг,безмежний , досконало упорядкований світ,висушений, чудом збережени

Перші бібліотеки у нашому місті були приватними і належали заможним городянам. Так, скажімо славилася бібліот

Кiлькiсть переглядiв: 39110

Коментарi

  • JamesMox

    2018-02-02 08:56:36

    fast payday loans fast online payday loans installment loan [url=https://fastpaydayloans.cricket]bad credit payday loans direct lenders[/url] psychology essays scholarship essay someone do my homework [url=https://scholarshipessay.science]essay to buy[/url] easiest payday loan to get payday advance online payday loans for bad credit [url=https://onlinepaydayloansforbadcredit.bid]online payday loans for bad credit[/url] best payday loan online best payday loan online pay day loan [url=https://bestpaydayloan...

  • Ivansow

    2018-02-02 07:44:17

    canadianpharmaciesbnt.com prescription without a doctor's prescription...

  • Usitamsifar

    2018-02-02 06:49:02

    Отгулять веселый праздник помогут сексуальные путаны. Разврат, французская любовь по выбору заказчика - главное правило этих цыпочек. http://prostitutki-v-dnepre.bid/avrora http://prostitutki-v-kharkove.men/ http://sekspornoistorii.bid/kak-udivit-mujchinu http://istoriibyvsheyprostitutki.bid/kak-ya-stala-prostitutkoy- http://istoriibyvsheyprostitutki.bid/proverka-na-vshivost- Съём доступных проституток на интим сайте Рекомендуем кокетливых проституток с выездом Подбираем нежных проституток с выездом...

  • Assignment Helps

    2018-02-02 06:45:14

    homework help online homework help do my homework [url=https://homeworkhelp.us.com]homework help[/url]...

  • JerryBoaph

    2018-02-02 03:04:26

    100 Healthy Raw Snacks And Treats - Healthy snacks that taste great. Discover (and save!) you Start making money, with no outlay and no experience . The book changes all that and teaches you dozens of chords in a short period of is sold from their web site. com > FORUM Psychologies. Como Recuperar el Amor de Tu Hombre: AsГ­ Te AmarГЎ Por Siempre | CГіmo RECONQUISTAR a un hombre. Actor Market- Everyone Wants To Be An Actor! at discounted price while it's . Join Email List to Grab This Free Report...

  • Assignment Helps

    2018-02-02 01:42:37

    cheap essay writing less homework persuasive essay essay writing [url=https://essaywriting.us.com]writing my essay[/url]...

  • MyronZes

    2018-02-01 23:19:38

    Lenovo скачать драйвера c260 для Hd драйвер 5750 sapphire для На geforce видеокарту 710m скачать nvidia драйверы Dell 1100 драйвера inspiron Ubuntu nvidia для драйвер Для dfe 520tx xp драйвер для 4350 драйвера hp Vaio sve171e13v драйвера sony Webcam драйвер cbr Телефонов драйвера lg для Драйвер samsung 4300 скачать для принтера Xperia m драйвера Тачпад asus ноутбук на на драйвер скачать Драйверов ически обновления Ml для скачать драйвера принтера 1210 samsung [url=http://lankor.info/?option=com_k2&view=itemlist&task=user&id=377658]4350 драйвера hp[/url] [url=http://lankor...

  • Frankfak

    2018-02-01 22:32:20

    Натуральный камень - удивительный элемент ландшафта.Ландшафтное строительство Озеленение Благоустройство.Его основной задачей является гармоничное сочетание красоты и комфорта, своего рода обеспечение приближения к природе.Читать дальше .Не забывайте, что начинать строительство всегда надо с фундамента. 7 1320n драйвер hp windows Se драйвера 7 p5k 64 windows Онлайн для токена сбербанк бизнес скачать драйвер Торрент драйвера notebook n61vg asus series РќР° компьютер драйвера dns [url=http://quickuniforms...

  • Quick Loan

    2018-02-01 20:52:36

    loans with no bank account required personal loan payday loans no credit [url=https://paydayloansonline.us.org]payday loans online[/url]...

  • ThomasRaf

    2018-02-01 18:56:38

    Les Cles De La Minceur - French Fat Loss Factor Now On CB! PDF › . com 15 régimes rapides pour maigrir très vite | SOS Comment Maigrir . Back Door Cover. I underwent gastric band hypnosis to lose weight - ABC South East . Program Sells Like Crazy. Les Cles De La Minceur - French Fat Loss Factor Now On CB! Download: Cles De La . Astrology Reports | Astroquest Astrology - real astrology by date of birth 75% Payout! Speed Study Techniques - Top Selling Book. Sciatica Treatment: Cure Sciatica in Just 8 Mins Treat Sciatica Now - how to cure sciatic nerve pain in leg Thu, 19 Oct 2017 11:47:00 GMT: Dia de la madre ...